Торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людства. Приблизно для 40 мільйонів людей «торгівля людьми» – це не якась незрозуміла концепція, а жорстока реальність, яку вони вимушені проживати щодня. У повсякденному житті більшість людей не задумуються наскільки ця проблема є актуальною та серйозною. Торгівля людьми є найшвидше зростаючою кримінальною галуззю у світі, яка за розмірами поступається лише торгівлі наркотиками та зброєю. Сучасна торгівля людьми має транснаціональний характер – вона охоплює всі регіони та більшість країн світу. Масштаби поширення торгівлі людьми дійсно вражають, мабуть, вже не знайдеться такого куточку світу, який не зачепила б дана проблема.
Поняття «торгівля людьми» складається з трьох основних груп елементів:
а) злочинні дії – вербування, перевезення, передача, приховування або одержання людей;
в) способи впливу – погроза силою або її застосування, інші форми примусу, викрадення, обман, шахрайство, зловживання владою чи уразливим станом, підкуп особи, яка контролює іншу особу;
с) ціль – експлуатація.
Торгівля людьми – це одна із сучасних форм рабства, що включає в себе домашнє рабство, примусові шлюби, примусове зайняття проституцією чи участь у виготовленні порнографічної продукції, нестерпні форми праці тощо.
Торгівлю людьми можна вважати чумою ХХІ століття і Україну, як і більшість куточків світу не оминула ця страшна проблема. За час незалежності понад 260 тисяч українців ставали жертвами торгівлі людьми, половина із них жертви трудової експлуатації інші були втягнуті в сексуальне рабство, жебрацтво, торгівлю органами. Україна є і країною призначення, і країною-транзитом, і країною походження саме торгівлі людьми.
Так, як і у всьому світі в Україні схожі причини поширення цього злочину. Є як внутрішні, так і зовнішні чинники.
До зовнішніх причин торгівлі людьми належать:
o існування попиту на дешеву робочу силу;
o розвиток секс-індустрії та секс-туризму;
o дефіцит органів у донорській системі;
o наявність війн чи збройних конфліктів;
o відкриття кордонів та падіння «залізної завіси»;
o недосконалість системи протидії торгівлі людьми (невідповідність міжнародної нормативно-правової бази щодо запобігання торгівлі людьми та захисту постраждалих реальним умовам, брак механізмів реалізації законів, мінімальний ризик настання негативних наслідків для самих торговців, неузгодженість міграційної політики з реаліями ринку праці в країнах, лояльність законодавства багатьох країн світу до занять проституцією);
o формування міжнародних кримінальних об’єднань, інтернаціоналізація тіньової економіки;
o зростання різниці між багатими і бідними країнами.
Причини торгівлі людьми потрібно шукати і серед внутрішніх чинників, зпоміж яких:
o відкриття кордонів, що спрощує можливості для туризму і пошуку роботи;
o економічні (економічна нестабільність у державі, наявність тіньової економіки, високий рівень безробіття, обмеженість можливостей працевлаштування, низький рівень доходів більшої частини населення, насамперед, молоді);
o соціальні (порушення принципів соціальної справедливості, поглиблення прірви між верхами та абсолютною більшістю населення, несприятливі побутові умови, особливо у молоді, невіра в позитивні зміни в країні);
o інформаційні (погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном та їхні наслідки, публікації багатообіцяючої реклами в пресі та «агітація», низька обізнаність стосовно своїх прав).
o правові (відсутність належної системи захисту потерпілих, недостатня захищеність українських громадян від рук «торгівців людьми» як в Україні, так і за її межами, недостатнє покарання злочинців, посилення загальної криміналізації суспільства, у т. ч. міграційних процесів, відсутність закону про соціальний захист українських громадян за кордоном).
Серед причин, пов'язаних з «людським фактором»:
o складні стосунки в сім’ї (відсутність або недостатність батьківської опіки над дітьми, девіантна поведінка батьків – вживання алкоголю, наркотиків або кримінальна діяльність, насильство в сім’ї, авторитарна поведінка батьків, що провокує протест, жорстоке поводження, очікування фінансової допомоги від одного з членів сім’ї, порушення емоційних контактів між членами родини);
o низький рівень освіти, слабкі професійні навички;
o психологічні та поведінкові (несформованість позитивного образу «Я», зависока або занизька самооцінка, відсутність системи цінностей, амбіційність, бажання зробити запаморочливу кар'єру, швидко без зайвих зусиль заробити великі гроші, жага до «красивого життя», надмірна схильність до ризикованої поведінки, зайва довірливість);
o особливості психофізіологічного та соціального розвитку сучасних підлітків (підвищена пізнавальна активність, жага до подорожування, пізнання нового, незнайомого, екстремального; пришвидшене дорослішання, примірювання на себе стереотипів дорослої поведінки; бажання бути матеріально незалежними від батьків);
o інформаційні (поверхові уявлення про легкість життя в західних країнах, необізнаність щодо існування проблеми, реклама сексу тощо).
